Тетяна Кебкало Юрист, керуючий директор, компанії "Омега Консалтинг Груп"

Приватні оборонні компанії в Україні: кілька порад владі

Про те, що влада України має змінити ставлення до приватних оборонних компаній — ублозі Тетяни Кебкало на ONLINE.UA

Військово-технічне забезпечення безпеки держави безпосередньо залежить від оборонно-промислового комплексу країни, але останній не може задовольнити в повній мірі потреби Збройних Сил у сучасному озброєнні та військовій техніці. Сьогодні найбільш важливим аспектом державної політики стало реформування оборонно-промислового комплексу України (ОПК). При цьому модернізація нормативно-правової бази для удосконалення функціонування ОПК стала особливо актуальною.

В Україні з 2000 року розроблено та прийнято низку документів, спрямованих на проведення реформ ОПК, але поставлені завдання так і не були виконані.

Наразі є чинною Концепція Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2020 року, яка передбачає низку заходів для підвищення рівня функціонування ОПК. Цей документ вже передбачає впровадження механізмів державно-приватного партнерства. Але розділ “Шляхи і способи розв’язання проблеми…” цієї програми не включають в себе процедуру впровадження державно-приватного партнерства.

Якщо проаналізувати нормативно-правову базу формування та реалізації державно-приватного партнерства у сфері ОПК України, можна побачити кілька недоліків:

1) відсутність реальної, а не декларативної державної підтримки.

2) відсутність нормативних документів, які чітко визначають правові засади взаємодії  приватного сектору з державою в системі ОПК, обов’язки і порядок взаємодії учасників таких стосунків;

3) відсутність вивчення та застосування передового досвіду практики державно-приватного партнерства у сфері ОПК у світі. Адже українська нормативно-правова база потребує подальшого вдосконалення з урахуванням використаних у світовій практиці підходів і механізмів.

Що, наприклад, відбулося у США? Протягом п’яти років після закінчення Другої світової війни попит на військову продукцію різко скоротився, а уряд США перевів значну частину державних оборонних заводів «у резерв». У подальшому підприємства оборонної промисловості були приватизовані або здані в оренду приватним компаніям. Було також проведено глибоку реорганізацію механізму взаємодії Міністерства оборони з підрядчиками та прийнято пакет досить жорстких законів. Міноборони США практично не отримувало економічних вигод від консолідації ВПК і лібералізації експорту, однак дозволяло об’єднаним структурам ВПК отримувати високі прибутки по деяких контрактах для того, щоб ці компанії зберегли здатність проводити нові програми розробок або підтримувати менш прибуткове виробництво, спрямоване на інші оборонні сегменти. Таким чином, уряд не лише підтримав ВПК при консолідації, але й створив умови, за яких підприємства ВПК були вимушені змінювати свої організаційні механізми та механізми управління.

Отже, досвід США — це яскравий приклад стимулювання розвитку потенціалу приватних підприємств.

Для сприяння налагодженню механізму державно-приватного партнерства необхідно насамперед в рамках роботи Ліги оборонних підприємств України  визначити перелік проблем, визначити цілі, створити профільні робочі групи, в які повинні входити юрист, економіст та, при можливості, військовий експерт. У подальшому обрати відповідальних осіб і починати роботу щодо впровадження розвитку державно-приватного партнерства.

Наприклад, сьогодні на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі знаходиться законопроект «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки». Мета його публікації – отримання зауважень та пропозицій від громадськості. У відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було надано термін, протягом якого можна подавати свої зауваження та пропозиції. Отже, враховуючи, що проект регуляторного акта був опублікований 15 березня 2017 року, а термін було визначено один місяць, можна пересвідчитися, що цілком можливо скористатися правом та надати пропозиції до регуляторного органу. Крім того, у повідомлені про оприлюднення даного проекту регуляторного акту було визначено спосіб надання зауважень та пропозицій, а саме, вказано адресу, на яку необхідно надсилати свої побажання. Тому вважаємо, що в першу чергу необхідно прийняти міри щодо опрацювання даного законопроекту.

Крім того, на сьогодні існує тенденція щодо імпорту озброєння та військової техніки. Наприклад, на випробування в Україну потрапляє військова техніка іноземного виробництва, а розробки вітчизняних підприємств часто ігноруються замовником.

Варто звернути увагу на те, що не всі іноземні держави зацікавлені в тому, щоб оборонно-промисловий комплекс України розвивався, адже побудова потужної сили зумовлює народження сильного супротивника.

Другий приклад вже безпосередньо від нашої компанії. Компанія “Омега Консалтинг Груп” на одній із міжнародних виставок знайшла собі партнера в особі одного із підприємств ДК “Укроборонпром”.

Після завершення виставки до нашої компанії звернулись представники декількох держав із пропозицією придбати товар військового призначення. Коли ж розпочався діалог з одним із спецекспортерів України, нас запитали, чи є у нас можливість працювати через іноземну філію української компанії. Після тривалих переговорів, з нами все ж таки підписали договір, як з українською компанією та повідомили, що інформація стосовно цін на продукцію, що ми запитували, буде отримана протягом ближчого часу. Через три місяці ми отримали ціну, яка в 4 рази перевищувала ціну конкурентів з іншої країни.

Отже, орієнтація на укладання договорів з іноземними компаніями зумовлена насамперед відсутністю механізму державно-приватного партнерства в сфері ОПК на законодавчому рівні.

Вважаю, що в першу чергу треба проводити роботу в напрямку визначення та вирішення важливіших питань, які можуть виникнути в державно-приватних стосунках в сфері ОПК, таких як:

— ціноутворення продукції військового та подвійного призначення;

— створення конкурентних умов для підприємств всіх форм власності;

— встановлення пріоритету за підприємствами України за державним замовленням продукції військового та подвійного призначення;

— спрощення процедури отримання повноважень на право здійснення експорту товарів військового призначення.

Варто нагадати, що будь-які зауваження та пропозиції повинні бути зафіксовані в письмовому вигляді та надані для розгляду компетентному органу з фіксацією такої передачі. В іншому випадку наші побажання залишаться лише побажаннями.

-2
+9
Войти