Закрыть

Все сервисы

Любов  —  це полум’я, яке потрібно віддавати

Любов  — це полум’я, яке потрібно віддавати


  |  Другие посты автора

Днями зупинялися вдома в бабусі, син якої працює в Росії, а вона сидить за 6 кілометрів від кордону і чекає його. Чоловік помер 30 років тому. З нею просто домовились, що ми зможемо переночувати у її вільній від дітей кімнаті. Бабуся не мала б нічого готувати, але вона зварила нам борщика і насмажила картоплі. Наступного ранку встала ще перед 5-ою, аби наварити нам свіжого супчика на сніданок, нарізала диньку. Ми весь час відмовлялися, хоч це був, напевно, один із найсмачніших столів за всі неповні три тижні нашої подорожі Слобожанщиною.

– Та ви що, – казала вона. – Не відмовляйтеся. Я ж знаю, як це, оце їздите-їздите, на сухпайках. Мій син так собі желудок іспортив.

Її їжа була такою простою, але зроблена з такою любов’ю, бо готувала вона її для нас як для свого сина і його іспорченого шлунка. Мені подобається думка про те, що все прекрасне, що може бути створене нами, тільки від справжньої любові.

Але найбільшою проблемою кожного з нас є не просто знайти людей і справи, яких хочеться любити, а саме мати тих, хто вміє любов приймати і розуміти. Або навчитися віддавати любов так, аби бодай хтось міг її прийняти. Я перестав казати «не треба більше готувати» як тільки почув про сина і почав просто приймати. Я зрозумів, що ми утрьох сьогодні і є її сином.

Я мало розуміюся на любові. Я знаю, як це, коли ти починаєш опікуватися старшими людьми, які надзвичайно близькі тобі по духу, оскільки ти ще в юному віці втратив батька і часткову можливість віддавати синівську любов. Знаю як це, горіти і палати у любові до справи, якою займаєшся, аби ні в кого навіть не виникло думки, що в цьому полум’ї є бодай одна жаринка для когось чи чогось ще.

Усі ми, ймовірно, різну маємо ємність і вміння до відновлення, усі ми по-різному віддаємо чи реалізуємо свою любов, але усі ми потребуємо прийомного пункту, інакше ми не створюємо полум’я у собі, а починаємо палити все навколо. Борщ, смажена картопелька і вранішній супчик смакували нам так, наче ми тижнями голодні ходили пустелею. Але це була не просто їжа, це була справжня любов, яку нам пощастило прийняти.


Новости других СМИ
Загрузка...