Закрыть

Всі сервіси

Більше, ніж фантазія, або про

Більше, ніж фантазія, або про "віртуальну реальність"


  |  Інші пости автора

…Мабуть, всі пригадують фільм з сумною назвою «Самотність у мережі», і гостросоціальному роману про кохання Наталі Костіної «Більше, ніж самотність» недаремно передують кілька епіграфів про те, яка саме мережа мається на увазі. Чи це та сітка, в яку потрапляє фольклорна дівчинонька-рибонька, закохуючись в юнака, а чи соціальні мережі, де про онлайн-стосунки можна лише мріяти. «Я смотрю на экран, смотрю не мигая, до рези в глазах… напротив твоей фотографии светится зеленая точка… почему ты не отвечаешь? Ты же здесь, в Сети… от нее невозможно скрыться, ее нельзя обмануть… по крайней мере я так думаю. С кем ты разговариваешь? Ярлык «только что» сменяется на «одну минуту назад», потом «две минуты»… а я все смотрю, как будто ты можешь почувствовать этот мой взгляд…

Що ж цікавого, спитаєте, у цій самій соціальній мережі, чи пак на цих сайтах знайомств, де зависає героїня роману, юна студентка, чекаючи листа від свого обранця? Там, як відомо, чекають «разнообразные не те», наче у старому романсі. «Наконец, ближе к полуночи, вдруг вываливается сразу пять месседжей. У меня дрожат руки, прерывается дыхание, а сердце длинно падает… падает… но это все не от тебя. «Давай займемся сексом по скайпу».

Утім, чогось смаженого у даному випадку годі чекати, тому що бувалі в бувальцях користувачі, до яких, між іншим, належить героїня цього роману, знаються на «тонкощах» таких стосунків. «Нужен ты мне… со своей захламленной комнатой и мамашей за картонной стенкой рядом, которая только уснула, сварив тебе борщ и накрутив котлет на неделю. А ты, недоносок, нажимаешь «копировать» и рассылаешь это сообщение всем подряд… авось какая-нибудь дурочка попадется… Ты будешь дрочить потными руками, а потом вырубишься в своей конуре, полной омерзительного запаха спермы, грязных носков, бутылок из-под пива и табачного перегара».

Хай там як з віртуальним коханням, але насправді цей роман про щось більше, наче небо, яке не стає ближче, хоч би скільки ти займався серфінгом на безкраїх просторах океану, тобто Інтернету. Головне, не втрапити у згадані сіті, а вже якщо ставати жертвою, то не вигаданого, уявного, того самого віртуального, а справжнього, «живого», реального кохання. Тим не менш, це інший світ та інша історія про зовсім інше покоління закоханих, які зустрічаються, звіряються, а часом, як бачимо, навіть кохаються в Мережі. Так само мучиться через відсутність обранця на зв’язку наша героїня.  «Курсовая гирей висит на моей совести… но я не могу ее написать. Потому что сижу и сижу в Сети: безо всякой цели… хожу по ссылкам, читаю новости, в которых нет ничего нового, просматриваю бесконечное количество демотиваторов, где-то даже хихикаю… но всем этим я занимаюсь только затем, чтобы еще потянуть время… вдруг ты объявишься? Ты мне нужен. Нет, даже так: ты мне необходим!.. куда ты пропал?»

А ще ж існують не лише в жанрових координатах, але й в реальному житті така сітка, така мережа знайомств і ситуацій, де життєві шляхи героїв переплітаються, утворюючи хитромудру мозаїку з вчинків, слів, поглядів і зустрічей. І це павутиння не згірш за всесвітню пастку в Інтернеті, про що мова в цьому романі.

Тож, за сюжетом, наша героїня має подругу, і обидві студентки закохуються в одного й того самого хлопця-програміста, який на початку оповіді лише багатообіцяюче блимає зеленою точкою присутності в Мережі. Ситуація стандартна, але не звичний її розвиток, коли сучасне, модне, сповнене веселих ігор і приколів життя подружок раптом обривається через фатум, який донедавна вважався щасливою долею. «Не искушая больше судьбу, я затолкала зачетку в сумку, — тішиться героїня. — В моей душе били литавры, радостно свистела флейта, издавал победный рев геликон — словом, исполняли увертюру к опере под названием «Конец сессии — ура каникулам!». И, самое главное — сегодня меня ждал Никита! Вчера вечером, повинуясь какому-то непонятному порыву, я назначила-таки ему свидание! И сегодня мы договорились встретиться!»

Аби не вийшов спойлер, не будемо переповідати подальші події, серед яких була і аварія, і лікарня, і зрадлива подруга, і та сила, яку мають слова, написані на папері. Чи пак, викладені в цю саму Мережу, що здатна, як бачимо, формувати не лише характер, але й долі сучасних героїнь.

Зрозуміло, що життя якось складеться, знайдеться робота і заробіток, але стиль спілкування, а насправді – внутрішній світ, тобто «перегоріле» світло кохання – залишаться таким самим рвучким, часом цинічним, відчайдушно-зневіреним. «— У нас тут есть начинающая актриса, и ей нужно сделать портфолио. Девочка очень способная, очень… однако нашим штатным сотрудникам некогда сейчас этим заниматься, — кажуть героїні на роботі, на що вона в стилі розмов в онлайн-сервісі подумки відповідає. — Дальше все ясно без слов. Как говорится, комменты излишни. У способной девочки, которую ты трахаешь, нет бабла, чтобы рассчитаться с настоящими профи, а ты сам на портфолио ей отстегнуть не хочешь. Ты считаешь, что и так облагодетельствовал эту шлюшку, протащив ее на роль в своей никому не нужной нетленке, которую от силы посмотрят пара десятков человек. Поэтому и нашли меня — без запросов, никогда не занимавшегося портфолио, но — какова актриса, таков и фотограф».

Здається, роман – наче з голосу покоління чи то Х, а чи Y, а чи просто next – цілком в тренді, форматі та стилі епохи спалювання себе в роботі, мережі, стандартних буднях, але насправді він про дещо інше. Насамперед – про «живих» героїв, які відчайдушно не хочуть ставати стандартними «персонажами». «Напевно, так буває, коли люди, що виникли єдино завдяки власній фантазії, раптом виявляються реальніше за деяких живих, але таких нудних і звичайних людей, хоча ти і бачишся з ними кожен день», — розповідає авторка, яка, до речі, в 2013 році потрапила в десятку найуспішніших письменниць України за версією журналу «Фокус». Що ж до решти важливих речей, про які мова в її романі — варто дізнатися самому, відірвавшись від споглядання «зеленої» точи онлайн-присутності когось в Мережі та прочитавши цю нестандартну насправді історію про чергових героїв нашого часу. Наживо, не у віртуальній реальності.

Наталья Костина. Больше, чем одиночество. – Х.: Клуб Семейного Досуга, 2017. – 304 с.

 


Новини інших ЗМІ
Загрузка...